RU - рідна Україна ⇐ Другие темы

[Олександр]

По современной биологической номенклатуре сумчатые животные - торбуни (от слова торба), а сумчатые грибы - мішечкові (от слова мешок), шляпочный гриб - шапинковий. Так утверждается в учебниках для школьников.

[Irina2]

Цікава розповідь про незвичайні можливості української мови. Було це давно, ще за старої Австрії, в 1916 році.
В купе першої кляси швидкого потягу Львів - Відень їхали чотири пасажири:
англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан
Косів. Розмова велася навколо різних проблем і тем. Нарешті заговорили про
мови - чия краща, котрій з них належить світове майбутнє.
Першим заговорив англієць:
- Англія країна великих завойовників і мореплавців, які рознесли славу
англійської мови по всьому світі. Англійська мова - мова Шекспіра, Байрона,
Дікенса, Ньютона та інших великих літераторів і вчених.
- Ні в якому разі, - гордовито заявив німець. - Німецька мова - це мова двох
великих імперій - Великої Німеччини й Австрії, які займають більше половини
Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Гегеля.
Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова мас світове значення.
Італієць усміхнувся і тихо промовив:
- Панове, ви обидва помиляєтеся. Італійська мова - це мова сонячної Італії,
мова музики й кохання, а про кохання мріє кожен. На мелодійній італійській
мові написані кращі твори епохи Відродження, твори Дайте, Бокаччо, Петрарки,
лібретто знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні, Доніцетті. Тому італійській
мові належить бути провідною у світі.
Українець довго думав і нарешті промовив:
- Ви ж по суті нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чи
могли б ви написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з тої
самої літери?
- Ні. ні, ні! Це ж неможливо, - відповіли англієць, німець та італієць.
- На ваших мовах неможливо, а нашою - просто. Назвіть якусь літеру, -
звернувся він до німця.
- Нехай буде "П" - сказав той.
- Добре. Оповідання буде називатися.

ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК
Популярному перемишлянському поетові Павлові Подільчаку прийшло поштою приємне
повідомлення:
"Приїздіть, пане Павле,- писав поважний правитель повіту Полікарп
Паскевич,-погостюєте, повеселитесь". Пан Павло поспішив, прибувши першим
потягом. Підгорецький палац Паскевічів привітно прийняв приїжджого поета.
Потім під’їхали поважні персони - приятелі Паскевичів... Посадили пана Павла
поряд панночки - премилої Поліни. Поговорили про політику, погоду. Пан Павло
прочитав підібрані пречудові поезії. Панна Поліна програла прекрасні полонези
Понятовського, прелюд Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспань,
польку. Прийшла пора пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну,
плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пільзенське пиво. Принесли печені
поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет,
пухкі пампушки під печеричною підливкою, пироги, підсмажені плецки. Потім
подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові
полумиски полуниць, порічок.
Почувши приємну повноту, пан Павло подумав про панночку. Панна Поліна
попросила прогулятися по Підгорецькому парку, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція
повністю підійшла прихмелілому поетові. Походили, погуляли.
...Порослий папороттю предавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря
п’янило принадними пахощами. Побродивши по парку, пара присіла під порослим
плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися.
Почувся перший поцілунок: прощай парубоче привілля, пора поетові приймакувати!

В купе пролунали оплески. Всі визнали: милозвучна, багата українська мова буде
жити вічно поміж інших мов світу.
Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати своєї поразки.
- Ну а коли б я назвав іншу літеру? - заявив він. - Ну, наприклад, літеру "С"!
- Я на своїй мові можу укласти не лише оповідання, але й навіть вірш, де всі
слова будуть починатися на "С". Якщо Ваша ласка, прошу послухати.

САМІТНИЙ САД
Сонно сипляться сніжинки,
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад
Сріблом стеляться сніжинки
Спить самітній сонний сад...
Сипле, стелить сад самітній
Сірий смуток - срібний сніг,
Сумно стогне сонний струмінь
Серце слуха скорбний сміх
Серед саду страх сіріє.
Сад солодкий спокій снить.
- Геніально! Незрівнянно! - вигукнули англієць й італієць.
Потім усі замовкли. Говорити не було потреби.

Панас Столярчук, професор
("Українська думка", Лондон)

[Марфа]

А на якой мові вони розмовляли, цікаво? Треба ж ще було порозумитися.

[гаечка]

Напевно йдеться про дуже освідчених людей, які розуміли не тільки англійську , італійську та німецьку, а й українську мови

[Марфа]

Та авжеж!

[Милада]

Ой! Говорите, говоритеееее.......

[Олександр]

В Інтернет просторі створена Всесвітня капела бандуристів

До дня народження Тараса Григоровича Шевченка Національна спілка кобзарів України і кафедра кобзарського мистецтва та бандури Київського національного університету культури і мистецтв завершили проект «НА ВІЧНУ ПАМ’ЯТЬ ВЕЛИКОМУ КОБЗАРЮ». Вперше в мистецькій історії України та світу в Інтернет просторі створена Всесвітня капела бандуристів, яка виконує пісню на слова Тараса Шевченка «Думи мої, думи мої». У проекті взяли участь близько 300 виконавців з 11 країн світу. Автор проекту Володимир Єсипок, диригент Віктор Скоромний.
Голова Національної спілки кобзарів України Єсипок Володимир Миколайович

Впервые в Интерент просторе создана Всемирная капелла бандуристов, которая исполняет песню на слова Т. Г. Шевченко "Думы мои, думы...". В проекте приняли участие около 300 исполнителей из 11 стран мира.

[Марфа]

Дирижёр на экране ноутбука - это круто! Молодцы украинцы, що капелла - так всесвiтня шоб.

[Dream]

[Марфа]

[Dream]

Анна Ярославна, королева Франції. Пам'ятник Анні Ярославні в абатстві Сен-Венсaн. Франція Anne de Kyiv, reine de France

Анна виросла при княжому дворі в Києві і отримала добру освіту: вже в юності знала грецьку мову і латинь. 19 травня 1051 вона вийшла заміж за овдовілого Генріха I, від якого у неї згодом народилися діти.
У 1048 році в далекий Київ, де вона жила разом з батьком і двома сестрами, французький король Генріх I направив пишне посольство на чолі з католицьким єпископом Роже.
Згоду батьків і самої Анни на шлюб із французьким королем було отримано, і в травні 1051 Анна Ярославна, здійснивши тривалу подорож через Краків, Прагу та Регенсбург приїхала в місто Реймс. У листі батькові вона писала:
«У яку варварську країну ти мене послав; тут житла похмурі, церкви потворні і звичаї жахливі».

[Dream]

Часто мы едем за тридевять земель, чтобы встретиться с человеком святой жизни. Но чаще всего, в этом нет необходимости, т.к. Господь обещал быть в каждом, кто обращается к тебе за помощью. Да и помощь получаешь ты сам (хоть не всегда это и понимаешь)
Про эту женщину я вроде бы как то писал (а может и нет ?). Еще в сороковых она посещала с еп. Виталием (Устиновым) - тогда иеромонахом (а в дальнейшем - раскольником), наших пленных в концлагерях, затем работала в Германии, пела в Лаврском хоре, позже руками со многими женщинами восстанавливала Введенский монастырь (ее храм) - на месте алтаря которого был абортарий, хорошо помнит, как обрели образ Богоматери "Призри на смирение", ведет постоянную переписку с большинством наших владык (которых очень хорошо знает), помнит историю раскола, помнит как Филарет отдал Лавру комунякам, может рассказывать часами интересные истории из жизни Церкви, пару лет назад показывала мне обличающее письмо Виталию (Устинову), который много лет ее окормлял, где написала, как Вы посмели хулить Церковь-мученицу! ... а сейчас стоит и смиренно просит милостыню на м.Контрактовая площадь...

Как стоит ? Читает Иисусову молитву, с больными ногами, полуслепая и полуглухая, часами(!) не шелохнувшись, смотря только себе под ноги. А ей всего на всего - 90 лет! И совсем недавно ее сбила машина (сосед по дому)... она с трудом доползла до квартиры.
Спрашиваю: Как Вы себя чувствуете ? Чем помочь ?
- Нет, ничего не нужно. Чувствую себя хорошо, только позвоночник болит...наверное, от удара...
- Так может врача или что ?
- Нет, нет, все хорошо.... и далее..
- Я тут нашла рядом хороший магазин, там есть красивые виды Лавры на пакетах - вот хочу купить и раздавать людям. Также там видела хороший подарок для владыки N, у него скоро день Ангела, нужно будет купить и отправить - он сейчас далеко в южной стране.... А владыка А - любит вот то-то и то-то, как будет радостно его поздравить!
Незаметно, стараюсь положить ей в сумочку деньги... Она: "Нет, нет - не нужно. Я не могу их взять!". С трудом уговариваю, оказать ей мне милостыню... Она целует мне руки... Я в ужасе, (на ум пришло вчерашнее падение ниц Зосимы, перед прп. Марией, видя свою ничтожность), чувствую себя последним грешником ...
Так вот, если я в жизни и видел святого человека, то это матушка Антонина. Какое смирение! Каждого, кто к ней подходит, она отогревает. Отогревает в прямом смысле. Пару ее слов - а на сердце так тепло, хорошо, радостно. Ее душа - это душа ребенка, да и сам голос как у девочки. Несмотря на возраст - у неё острейший ум, отличная память. И вы удивляетесь ? Так она же молиться постоянно.
Что поражает - от неё совершенно нет какого-то специфического запаха (как от пожилых людей), а наоборот, какой-то легкий, еле уловимый запах свежести, весны...
И еще - просто фонтанирующая радость, свет, исходящий из души, и тела. Какие 90 лет, у неё сердце маленького ребенка, который просто норовит всех обнять и обрадовать!

Вам нужны святые ? Вы можете еще успеть.... Хоть их и осталось так мало... и как всегда при жизни, они особо никому не нужны... Что я вам гарантирую, что вы будете утешены так, как не будете утешены поехав за тридевять земель...

http://brusilovsky.livejournal.com/222115.html

[Олександр]

[Dream]

У Украины на Евровидении 3-е место.

[Venezia]

Слушайте, но какие хорошие новости! Молодцы! А Россия на каком?