RU - рідна Україна ⇐ Другие темы

[Марфа]

Хочешь - займись. Рынок сбыта будет ограничен. Для багета вон даже японцы пачками заказывают. А сало? Справжний украинэць и в газетке до хаты донесёт, от еще на ту ерунду гроши тратить.

[м. Фотина]

для багета

не пОняла. Почему не для пампушек?!

[Марфа]

Подумай хорошенько, почему.

[м. Фотина]

Це Европа?

[Олександр]

Подумай хорошенько, почему.

И почему?

[Марфа]

И почему?

Тоже подумай.

[Олександр]

Тоже подумай.

Ничего не придумывается

[Марфа]

Рынок сбыта будет ограничен.

Отправлено спустя 43 секунды:
И - да.

Це Европа

[Dream]

В свете вчерашнего заявления Юрия Луценко о том, что он получил юридическое образование на скамье подсудимых, предлагаю выдавать диплом педиатра каждой женщине в момент выписки ее ребенка из детской больницы.

Доктор Комаровский

[Милада]

Мамині руки цілую…
Скільки у них теплоти!
Рук, що добріші й ніжніші,
Більше мені не знайти.
Лагідні, щирі, ласкаві
Руки, пошерхлі в труді.
Мамині руки цілую
Рідні й завжди молоді.
Мамині очі цілую,
Що не доспали ночей.
Скільки любові плекає
Погляд чарівних очей!
Сльози, пролиті за мене,
Болі й тривоги у них…
Мамині очі цілую,
Що найдорожчі за всіх.
Мудрі вуста я цілую,
Що колискові мені
Тихо в дитинстві співали…
Зараз їх чую вві сні.
Молиться мама за мене,
Щастя благає в путі.
Будьте здорові, матусю!
Ви – моє щастя в житті.
Мамині руки цілую,
Очі цілую, вуста…
- Боже! Благаю, продовжи
Моїй матусі літа.

[Dream]

Запорожье

RU - рідна Україна - 02.jpg (30.35 КБ) 330 просмотров

https://www.facebook.com/Zaporozhyetown ... =3&theater

[Venezia]

Какие молодцы!

[Олександр]

[Олександр]

УКРАЇНКА В ІТАЛІЇ

(Автор Євгенія Віннічук)

Йде по вулиці чужій,
Струнка, гарна жінка.
Зразу видно, люди добрі,
Що, то українка.

Вчора лиш, вона була,
У людей служниця,-
А сьогодні вихідний,
І вона цариця.

Гарно вбрана, причесана,
Фарбовані губи.
І що це, вона служниця,
Не скажете, люди.

Це, не жінка, а золото,
Що тут говорити...
Вміє шити, вишивати,
вміє і в’язати.

Та, всього, що вона вміє,
Не можна сказати...
Може випити вина і пожартувати,
На весіллі за столом
Може заспівати.

Й детерсивів вдома хоч,
вона i не мала ,
Але, вся її посуда
I без них блищала.

На Україну в наше село
Iталійку взяти,
То, даю я, люди добрі,
голову відтяти,

Що, прийшлося б через тиждень
нам її ховати.

Бо, в Італії вона
Нічого не робила.
Лиш, дивилась телевізор
І з того втомилась.

Вранці, ще вона лежить
У своїй постелі,
Каже, в неї не болять,
Лиш одні «капеллі» (волосся).

Вип’є каву у постелі,
З’їсть зо два «біскотті»,
Сигарету закурить –
І по всій роботі.

То, полежить на дивані,
Телевізор включить,
І як він вже, вiн надоїсть,
То, служницю мучить.

Не так, склала рушники,
Пилюка на стелі.
Застелила не ту простинь,
На її постелі.

Вазу ставиш не туди, –
Їй з боку видніше.
Треба трошечки туди,
А, може лівіше.

I підлога не блищить,
Бо, добре не мила,
Певно, знову не дала,
В воду детерсива.

Однак ходить до обіду,
Бо, час вона має.
Бо, ж сама вона не робить,
Лиш нерви тріпає.

Так і хочеться не раз,
Такій господині ,
Взяти «скопу» і пройтись,
У неї по спині.

Приготує за годину
Обід з фабрикатів.
За обідом тільки зирка,
Чи, їсиш багато.

Скільки п’єш води стаканів,
Бо, ж така розтрата.
Ложки викине в сміття,-
Йде відпочивати.

Йде «Яга», нарешті в ліжко
І лягає спати,
Тобі, треба по обіді
Все попрасувати.

Сорочки, труси, шкарпетки,
Від мештів шнурочки,
І рівненько поскладати
Носові платочки.

Й не забути о четвертій
Каву їй подати,
Бо, забудеш, то уже,
Не прийдеться спати.

Буде пиляти «перке»,
А, хто його знає.
В нас належачи ніхто,
Їжі не приймає.

Потім прийдуть діти з школи,
Пропаща година..
Бо, пуста й не вихована ,
Тут, кожна дитина.

Писки, вереск, завивання,
Ніби, у звіринці.
Отаке, тут приходиться
Терпіть українці.

То, ударить тебе в ногу,
То, язик покаже.
А що так, робить не можна,
– Сеньйора не скаже.

Хай вони, хоч би святих ,
Із стін познімають,
Тільки хай вони вже їх,
Зовсім, не чіпають.

Мабуть, тому і на старість
Їх діти кидають.
I наймають українок,
– Хай їх доглядають.

Стара хвора італійка
Нам руки цілує.
Українка її миє,
Вдягає, годує.

Її діти, на поріг,
Лиш зайдуть до хати,
«Тутто бене» (все добре),
– І мерщій із хати тікати.

Має четверо дітей-
Синів й доньок має,
А сьогодні українка,
Ii доглядає.

Тож, зберіться по «євраці»
Усі італійці,
І поставте пам’ятник
Нашій українці.

I встеліть усе підніжжя,
Лавром і квітками.
Вона його заслужила
Своїми руками.

Поклоніться їй у ноги,
– Вона заслужила,
Усю вашу Італію ,
Підмела, помила.

[Марфа]

Паны другие, а темы все те же...